ABC-Info

Важко уявити собі щось більш просте, ніж лижні палиці. Але під своєю уявною зовнішньої нехитрістю вони приховують велику кількість сучасних досягнень науки і техніки. Ніщо так не радує досвідчених і не засмучує початківців лижників, як сама наявність палиць. І нехай у наш час часто можна зустріти гірськолижників, принципово катаються без їх допомоги, в житті будь-якого спортсмена і любителя буває достатня кількість ситуацій, коли лижні палиці краще мати в своєму розпорядженні, ніж не мати.Наприклад, при пересуванні по пологій місцевості, при сходженні на гору, при необхідності маневрування біля підйомника вони виконують роль «штовхачів». Лижні палиці зададуть вам перший імпульс на початку повороту, визначать ритм катання і, якщо необхідно, спрацюють як додаткова опора. На високих швидкостях і в умовах недостатньої видимості палиці виступлять в ролі ковзних опор і будуть допомагати правильніше оцінювати обстановку, утримувати рівновагу. У складній ситуації навіть просте дотик снігу здатне надати лижникові додаткову впевненість у своїх силах.У таких випадках палиці будуть грати роль чутливих датчиків. Історія виникнення лижних палиць. У стародавні часи лижники пересувалися, застосовуючи одну палицю. Має вигляд рогатини, вона була універсальним пристроєм – опорою при пішій ході, гальмом при спуску з височини і зброєю при захисті від нападу. Понад століття тому, так звані “лижебежці“ вирішили, що пересуватися буде значно зручніше, використовуючи дві палиці. У той час їх виготовляли зі звичайної деревини, пізніше використовували екзотичний бамбук.Така ситуація зберігалася до 1937 року, коли якийсь австрійський спортсмен-гірськолижник Отто Ланг, замучений вічно розпадаючимися палицями з бамбука, переконав американську фірму, виготовляючу ключки для гольфу, зробити палиці із сталевих стержнів. Це був дуже прогресивний крок для того часу, але широкого поширення нововведення не набуло, так як біля порогу стояла Друга світова війна. Після неї, вже до 1950-му році сталеві лижні палиці стали гірськолижним стандартом. А в 1957-му, американець Ед Скотт застосував в якості матеріалу для палиць алюміній.У підсумку, незабаром, алюмінієві палиці повністю витіснили і крихкий традиційний бамбук, і міцну, але важку сталь. Це була своєрідна революція, коли на зміну «сталевий епосі» прийшла «алюмінієва», а Ед Скотт, по праву заслужив ім'я «Батька алюмінієвих палиць». Тривалий час у цього авіаційно-космічного металу не виникало конкурентів. І лише в 1989 році, американська фірма Goode початку серійно виробляти вуглепластикові лижні палиці, при цьому її представники категорично заявили, що «дні алюмінієвих палиць полічені». Звичайно, в цьому була логіка.З-за свого масового виробництва, вуглепластик ставав дешевше, і композитні лижні палиці робились більш доступними. Однак справедливості заради, слід зауважити, що метал своїх позицій не здає. Досі більшу частину сучасних гірськолижних палиць виготовляють з алюмінієвих сплавів. Авиапалки. У 70-х роках минулого століття, один великий радянський авіаційно-космічний завод, в рамках існуючої тоді програми цивільної продукції, почав виробництво лижних палиць.Взяли звичайні алюмінієві трубки необхідного діаметра, організували виготовлення наконечників зі сталі, ручок з гуми, ременів зі шкіри, кілець з пластику. Палиці розходилися великими партіями, і все було чудово. Але, по закінченні декількох років керівництво зажадало від авіаконструкторського бюро чогось нового. Справа в тому, що до того часу, за кордоном вже винайшли конічні палиці зі зміщеним ближче до ручки центром ваги. Це дозволило не тільки знизити загальну масу палиці, але і полегшити управління нею.Такого ефекту досягли за рахунок того, що зовнішній діаметр трубки палиці, в нижній третині, плавно зменшувався, при цьому постійна товщина стінки трубки зберігалася по всій її довжині. А так як в нижній частині трубки матеріалу стало менше, центр ваги змістився вгору (в порівнянні з традиційною циліндричною формою) і момент інерції зменшився. Закордонним виробникам вдавалося отримувати конічну форму за допомогою зварювання, що не зовсім надійно, але дешево, або з допомогою спеціалізованих прокатних верстатів.Другий спосіб був дуже складним, витратним і окупався лише за умови великих обсягів виробництва. Вивчивши імпортні аналоги, вітчизняні наукові мужі зрозуміли, що такий примітивний цивільний предмет, як звичайні лижні палиці, тим не менш, поставив перед інженерною думкою складну задачу. Тоді, авіаконструктори махнули рукою на прокатні верстати і вдалися до перевіреної століттями куванні. Трубку циліндричної форми просто «прикували» так, що її нижня зовнішня частина набувала конічну форму.Нові власники не могли натішитися модній формі, не підозрюючи, що це — звичайна косметична процедура, і вона ніяким чином не вплинула ні на масу, ні на розташування центру ваги стрижня (просто стінки в нижній частині палиць при цьому були товщі). Втім, потовщені стінки нижньої частини палиць позитивно вплинули на їх міцність. А так як метою економії ваги ніхто не задавався, стрижень виготовляли з дешевого і пластичного алюмінієвого сплаву (від дорогого твердого сплаву його відрізняло те, що він з легкістю випрямлявся після деформації).У підсумку вийшли, за зовнішніми ознаками дуже сучасні, але важкі і погано керовані палиці. Зате, що типово для союзної «оборонки», виріб вийшло досить міцним і ремонтопрігодним. Безпека. До лижних палицям пред'являються певні вимоги, і одним з основних є – їх безпека. Згідно загальноприйнятим міжнародним стандартам, «стрижень не повинен ламатися або колотися, утворюючи гострі краї». Простіше кажучи, падіння лижника не повинно призводити до поломки палиць, а якщо вже вона сталася, то одна палиця не повинна перетворюватися в два списи (кинджала або дротики).Робота інженерів з метою зменшення маси виробу призводить до того, що в тонкостінні конструкції застосовуються стрижні, виготовлені з особливо міцних матеріалів, які, як правило, дуже крихкі. Під впливом навантаження алюмінієві сплави спочатку деформуються (і якщо деформація не занадто велика, то залишаються зігнутими), і лише пізніше ламаються. А ось композитні матеріали залишковою деформацією не мають і при критичному навантаженні просто ламаються. З особливою легкістю ламаються склопластик і вуглепластик, в результаті надрізи гострим краєм лижі.Така проблема для алюмінієвих палиць взагалі не актуальна, бо на сучасні вуглепластикові вироби часто наносять зверху тонкий захисний шар металу по всій довжині, або в їх нижній частині. Якщо в ході катання палиця зачепиться кільцем за кущі, є серйозний ризик вивиху плечового суглоба. З метою запобігання подібного був розроблений і впроваджений у виробництво самовідстегіваючийся (відстрелюваючийся) ремінь. Застрягла палиця отстегнеться, а лижник, як ні в чому не бувало, поїде далі з ременем на зап'ясті. Взагалі багато технічних рішень диктується питаннями безпеки.Наприклад, відстань від кільця до наконечника не повинно бути надто великим, інакше вістрям можна буде випадково поранити. А діаметр верхньої платформи ручки повинен мати великий розмір, щоб перешкодити «проникненню всередину очної западини черепа». Падаючи, лижники найчастіше травмують свої великі пальці рук та їх зв'язки. З метою вирішення цієї проблеми придумали ручку, «ламається» при падінні в місці її кріплення до стрижня. Але така модель, поки що належного поширення не одержала.Її альтернатива – ручка, виготовлена з м'якого пластику і позбавлена ремінців, звана «шпага». Подібні ручки мали популярність в 80-х роках, але сьогодні їх не знайти. Якщо вірити статистиці, такі ручки показників травматизму не знижують. Неймовірно простим вирішенням проблеми «великого пальця спортсмена-лижника» вважається ручка, обладнана смужкою липучки на своїй бічній поверхні. Згідно задуму, вона буде легко об'єднувати рукавичку людини з палицею при катанні і з легкістю їх роз'єднувати при падінні.Незважаючи на геніальну простоту і дешевизну ідеї, на жаль, далі патенту справа не пішла. Мабуть, самим свіжим і вдалим рішенням в цьому напрямі вважається система «палиця+рукавичка». Пластикова пряжка невеликого розміру, кріпиться на рукавичці між вказівним і великим пальцями. Вона легко пристібається до палиці і з такою ж легкістю відстібається від неї при падінні. Гнуті моделі палиць. Зустрівши на сніжному схилі людини з вигнутою палицею, не поспішайте підказувати, що у нього «все погнулося». Він може виявитися спортсменом, що їдуть на тренування.Вигнуті палиці, вже кілька десятків років, застосовуються спортсменами-лижниками для слалому-гіганта і швидкісного спуску. Головним завданням таких змагань є висока швидкість. З метою зниження опору снігу, виробляють надшвидкі лижі, а щоб перешкодити опору повітря – обтічні костюми. Більшу частину траси такі спортсмени проходять в низькою, також обтічної стійці, під назвою «яйце». У такому положенні прямі палиці будуть створювати неабиякий опір повітря, а вигнуті можна ховати за спиною лижника і під його зігнутими руками.Найсучасніші палиці для швидкісного спуску розробники ізогнули за хитрою кривої, причому не в одній, а відразу в трьох площинах. У 80-х роках світ побачили палиці для слалому, з невеликим вигином вперед (6-15 градусів) нижче ручки. Вважалося, що подібна конструкція «з активним кутом атаки» буде розвантажувати кисті рук тому, що навіть при розслабленому положенні кисті, палиці вже готові до уколу. Отже, ними можна менше розмахувати, а значить – економити сили. Від компаса до антифризу. Історія вчить нас, що складні речі дуже легко вдосконалити, а от що робити з простими?Як тільки не працювали допитливі розуми над лижними палицями! Одним з рішень став вмонтований амортизатор, хоча такі моделі більше підійдуть для піших прогулянок в горах. Також любителям далеких зимових походів пропонують накладної компас, який кріпиться нижче ручки і допомагає орієнтуватися лижникові. З'явилися телескопічні палиці з можливістю регулювання по довжині від 70 до 150см. Такі моделі дуже популярні у туристів-гірськолижників. До речі кажучи, не так давно, регульовані палиці також почали видавати напрокат.Звичайно, в цьому є логіка, адже можна без зусиль регулювати їх під антропологічні особливості кожної конкретної людини. Також існують палиці, які можна швидко перетворити в лавинний щуп (зонд). Цей інструмент необхідний для пошуків людей під сніговим покривом, після сходження лавини. Не забули і про фотографів! Зустрічаються палиці, з можливістю закріплення на них легкої фото або відеокамери. А ось російський ветеран аматорського гірськолижного спорту Ігор Виноградов (один з “батьків“ радянських гірських лиж) винайшов та втілив у життя палицю з інтегрованим секундоміром.Завдяки такому простому пристрою можна було самому виявляти результати на трасі. На жаль, був виготовлений всього один такий екземпляр. Найбільш вдалою екзотичної ідеєю стали «палиці з секретом». Їх виготовляють, як мінімум, три фірми. Одна з моделей дуже відверто називається «шнапс», друга – «гарячий ковток», а в описі третьою лише говориться, що це «радість, яка завжди з тобою, навіть якщо поруч немає собаки сенбернара з заповітним бочонком». Відкрутивши ручку, всередину такої палиці можна залити близько 250 грам будь морозостійкої рідини (зрозуміло, що не чаю, не кави).Причому зроблено все розумно і грамотно! Всередині стрижня розміщується захисний пластиковий чохол, а в комплект входить щітка-йорж відповідної довжини та воронка. Ось така екзотика. У висновку ми хочемо нагадати, що придбати лижні палиці і все необхідне для захоплення лижним спортом, ви можете на нашому сайті за вигідною ціною.